Ми подорожуємо більш часто і далеко та не боїмося куштувати місцеві страви. Ми не бажаємо бути бездіяльними туристами, а прагнемо пізнавати усі аспекти інших культур, включаючи кулінарні.
Хоча ми й полюбляємо нашу місцеву кухню, повертаючись назад додому, ми сумуємо за стравами, якими ласували у мандрах. Саме тут кулінарний бізнес може допомогти і не лише оживити спогади про кулінарні пригоди, а й дозволити поділитися ними із друзями та родиною.
Ключ до успіху в управлінні рестораном етнічної їжі — автентичність. Як її досягти?
- Проходьте кулінарні тренінги та практики закордоном
- Найміть команду — як з кухарів, так і з офіціантів — з цієї країни
- Замовте інгредієнти звідти
- Використовуйте характерні для цієї країни обладнання та технології
- Подавайте їжу в автентичному посуді
- Обирайте оформлення та музику, що нагадують про цільову країну
Також важливо пропонувати не лише найпопулярніші страви, а й менш відомі.
Якщо ви спеціалізуєтеся на італійській кухні, подавайте не лише піцу та пасту, а й, наприклад, смажені аранчіні або панцероті; якщо ви готуєте суші, здивуйте гостей традиційними японськими десертами: данго, мочі або анміцу.
Якщо ви не бажаєте пропонувати страви лише з однієї країни, можна додати до меню одну страву з іншої країни. Варто обирати страву, нову для місцевого ринку, адже це зробить ваш ресторан особливим і тому він буде приваблювати більше гостей
Шукаєте нові світові кулінарні напрями? Пошукайте натхнення на мапі!
Кількість грузинських ресторанів в Україні зростає. Популярні хачапурі — хліб, наповнений сиром або яйцем — це місцева вулична їжа; хінкалі робляться з тіста і наповнюються юшкою та м'ясом; а чурчхела — це місцевий десерт, до складу якого входять горіхи та виноградне сусло.
Марокко, як і його кухня, стає все більш популярним серед подорожуючих. Гостям цієї країни варто спробувати харіру — насичений суп з м'яса, овочів та бобових, таджин — м'ясо та овочі, запечені у спеціальному глиняному посуді та мрузію — смажене з мигдалем стегно барана.
Ефіопія — одна з тих африканських країн, що полюбилися мандрівникам з усього світу. Національна страва инджера — це тонкий хліб з ферментованого борошна з тефу, що подається з різними видами уоту — соусу з овочів, м'яса та сочевиці. Особливого смаку їм надає спеціальна суміш спецій бербере.
Багато туристів, що відвідали Індонезію, тепер шукають її смаки у своїх місцевих ресторанах. Вони сумують за стравами сото бетаві — супом з маринованою у лемонграсі яловичиною; насі-соренг — смаженим рисом з овочами та яйцем; та гадо-гадо — салатом з помідорів, огірків, тофу та яєць з горіховим соусом.
Гаваї — це рай для тих, хто цінує здорове харчування. Все більше ресторанів в Європі пропонують поке — сиру рибу або морепродукти, пой — пасту з ферментованого таро, або подрібнений лід — десерт, як можна здогадатися, з подрібненого льоду.
